У Страсну п’ятницю цього року стояв теплий весняний день. А ось Страсна субота принесла сонячну погоду з дуже сильним вітром. І все ж, день був сповнений енергії, яка дарувала тепло. Ранок був дуже добрим, завдяки тому, що хлопчики та дівчатка різного віку і щонайменше двох країн зібралися, щоб пограти у футбол у SV Günding. Молодіжний відділ організовуватиме такі заходи щосуботи аж до початку липня. Дві години м’яч літав полем, а юні спортсмени не соромилися йти в дріблінг і віддали грі всі сили. Декілька голів було забито після витончених перепасувань. І не має значення, що «паспорт» — практично єдине слово, яке українці та німці розуміють однаково. Історія замовчує, яким був точний рахунок, швидше за все 7:7. У цей трагічний час усі отримали насолоду, показали талант і були раді зіграти разом.
Проте віра, традиції та солідарність допомагають упоратися з безвихіддю при втечі від війни. Як і скрізь у наших краях, пасхальний вогонь супроводжує людей у Велику суботу у великодні свята. У Гюндингу його організують за підтримки сільських сановників. Працював бар. Зігрівальних напоїв вистачило на всіх і більшість змогла насолодитися дивовижними печінковими запіканками. Було непросто пояснити українським жінкам суть старої традиції, але вона їм, безперечно, сподобалася. Великодне багаття має язичницьке походження. За старих часів на таких вогнищах спалювали солом’яні ляльки, що символізують зиму. Потім їх змінило опудало Юди Іскаріота. Думаю, у 2022 році солом’яні ляльки носитимуть інші імена.
Гюндінг, 16 квітня 2022 року
Вогонь, як і раніше, горів, нікого не обпалював і давав усе більше приємного тепла. Ми почали спілкуватися. Протягом вечора я зустрівся з двома моїми колегами з муніципальної ради та добрим другом із групи допомоги притулкам. Навіть дивно, що й з українцями вдається добре розмовляти попри нестачу спільних слів. Діти менш схильні до цієї проблеми. Маленький Марк говорить як його звуть, а маленька Уля, яка ще молодша, не хоче нічого казати. Вона посміхається та ховається за свою бабусю. Ми багато сміялися та спілкувалися. Англійська була в цьому добрим помічником. У Бергкірхені у нас є весела та цілеспрямована перекладачка, яка теж родом з України, але вона працює з нами вже багато років. Так я дізнався про допитливість східноєвропейських жінок. Вони хочуть дізнатися історію Бергкірхена і ми, з горем навпіл, домовилися розповісти про неї найближчими тижнями та місяцями. За всього позитиву від своїх планів, я подумав, що більшість українців хоче повернутись додому найпізніше до настання літа, літа цього року. Але що нам готує цей час? Думки про мир за часів війни зігрівають нас також, як пасхальний вогонь зігріває від поривів холодного вітру.
А тепер подивимось на наступні кілька тижнів. У Бергкірхені, крім футболу, можна пограти у волейбол і, за традицією, запрошуються люди різного віку та національностей. Скоро повернуться теплі дні та за два тижні настане час свята 1 травня і пов’язаних з ним традицій. Можливо ми побачимо, як він тут проходить. Потрібно з’ясувати походження традиції зведення травневого дерева.
Не забуваємо також про футбольний турнір 10 липня на SV Günding.
Головним посилом буде згуртованість таких різних людей. Посилання на всі часи, а не тільки Великодня 2022 року.
Штефан Хаас
Муніципальна рада Бергкірхена